МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет «Львівська політехніка» Кафедра «Телекомунікації»
Ознайомлення з маршрутизаторами Cisco. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Операційні системи телекомунікаційних мереж» Для студентів спеціальності «Інформаційні мережі зв’язку» Львів 2005 Мета роботи: вивчити принципи роботи та призначення маршрутизаторів. Провести ознайомлення з конфігуруванням маршрутизатора в режимі командної стрічки операційної системи Cisco IOS. Ознайомитися з різними рівнями доступу в маршрутизаторі та командами доступними для вас в кожному режимі (користувацькому чи привілейованому) і можливостями підказок, історії, змін. Навчитися конфігурувати ім’я і пароль на маршрутизатор. Теоретичні відомості Маршрутизатор(router) – це пристрiй, що направляє потiк iнформацiї мiж мережами. Рiшення про напрямки приймаються на пiдставi iнформацiї мережного рiвня i таблиць маршрутизацiї, створюваних протоколами маршрутизацiї. Сучаснi маршрутизатори є багатопротокольними, тобто працюють з рiзними протоколами (такими, як IP чи IPX). Для забезпечення багатопротокольного(tm) маршрутизатор повинний мати вiдповiдне програмне забезпечення для кожного пiдтримуваного протоколу, тому що на вiдмiну вiд мостiв маршрутизатори є активними пристроями, тобто пристроями, здатними приймати рiшення по кожному пакету, що до них попадає (наприклад, вибрати найкращий маршрут для пакета). На жаль, деякi протоколи (наприклад, NetBIOS) є немаршрутизуємими. Вони повиннi оброблятися мостом. Маршрутизатори отримують доступ до інформації від усіх трьох нижніх рівнів еталонної моделі OSI (Фізичного, Канального і Мережевого рівнів). Інформація Рівня 3 включає логічну мережеву адресу, призначену адміністратором мережі. Фізичні адреси призначені виготівником обладнання і безпосередньо пов’язані з окремими частинами обладнання. Логічні адреси призначаються мережевим адміністратором так, щоб поєднати групу пристроїв з деякими характеристиками характеристиками, які мають щось спільне (наприклад, підрозділ, частина будинку тощо). Ці адреси забезпечують гнучкість, якої не мають фізичні адреси, тому що вони можуть бути ієрархічно згруповані і значно простіше змінені. Маршрутизатори пересилають інформацію через об’єднання мереж, використовуючи частіше логічну, аніж фізичну адресну інформацію. Логічні підрозділи мережі (підмережі) можуть мати або не мати прямого відображення на окремі фізичні сегменти. Маршрутизатори також використовують один або більше особливих алгоритмів раутінгу (маршрутизації) для обчислення найкращого шляху череж об’єднання мереж. Ці шляхи можуть обчислюватися в реальному часі (динамічно), так що можуть постійно підстроюватися до змін в мережі. Маршрутизатори працюють у спосіб, простіший від комутаторів і мостів, в яких фільтрується мережевий трафік. Краще робити так, щоб адреси пакетів вони фільтрували за допомогою особливого протоколу. Маршрутизатори з’явилися внаслідок потреби логічного поділу мережі замість фізичного поділу. IP-раутер може ділити мережу на окремі підмережі, так що через мережу може передаватися тільки трафік, призначений для окремої IP-адреси. Витрати на цей тип інтелектуальної передачі і фільтрації звичайно враховується в термінах швидкості мережі. Таке фільтрування потребує більше часу, ніж це потрібне у комутаторах чи мостах, які переглядають тільки Ethernet-адреси. Отже, маршрутизатор - це пристрій загального призначення, спроектований для здійснення таких першочергових функцій: Сегментація мережі на індивідуальні широкомовні області. Підтримка передавання інтелектуальних пвкетів. Забезпечення ефективного в коштах доступу до глобальної мережі. Підтримка надлишкових шляхів у мережі. На відміну від комутаторів, які спеціально проектуються для збільшення проускної спроможності, раутери проектуються для здійснення заходів безпеки, страхування і управління мережею. Одною з первинних функцій раутера є забезпечення ізоляції трафіку, що допо...